Алла та Володимир були ідеальною парою. Про них усі говорили, що вони створені одне для одного. Вони і зовні підходили один одному, і характерами. — Будь по-твоєму, — казав Володимир, щоб дружина не пропонувала. — Ні, як ти вирішиш, — перебивала чоловіка Алла. Однак час неща дний… — Татку, — весело стрибнув в обійми батька білявий хлопчик, — я так сумував, ти не уявляєш. Алла й сама не проти обійняти колишнього чоловіка, та й сам Володимир не раз намагався повернути сім’ю, але безрезультативно.
Алла не могла знайти сили простити чоловіка. Вона ніяк не могла пробачити йому його зра ди. А все сталося, коли син Алли та Вови тільки народився. Хлопчик був довгоочікуваною дитиною у їхній родині. Батьки стежили за кожним його вдихом, щоби все було ідеально. Якось вони помітили, що їхньому синові складно дихати. Стурбовані батьки одразу ж відвезли хлопчика до ліkарні, але жодних відхилень не виявили. Коли напад трапився знову, їхня сусідка, теж, між іншим, лікар зі стажем, запросила до себе Аллу і сказала: — У дитини алергія на собаку. Вам потрібно позбутися її.
Алла зраділа, що нарешті з’ясувалась причина поrаного самопочуття сина, але її радість не розділив Вова. — Я нізащо не зраджу Борю. Мені його тато подарував. Він мене найбільше на світі любить, я не можу з ним так вчинити. Та й сказала щось якась тітка, а ти одразу до мене з претензіями. Знайдемо інше рішення. Так і розлу чилися Алла з Вовою. Дівчина пішла із сином до батьків, навіть речі збирати не стала. Зараз Борі немає давно … Вова постійно просить дружину повернутися до нього, але Алла не може забути про вибір чоловіка і пробачити його.