Мама завжди вибирала сестру. Вони ніколи мене не любила. Справа в тому, що мій біологічний батько справжній «негідник». Мама була молодою дівчиною. Був день народження подруги, вона вперше виnила. Батько був старший за неї на кілька років. Він вирішив скористатися ситуацією та таким станом мами. Мама заваrітніла і наро дила мене. Але батько сестри справжній чоловік. Він узяв маму за дружину незважаючи на те, що вона була «з причепом». Вона незабаром заваrітніла, і народилася їхня улюблена дочка. Я тільки заважала їм та плуталася під ногами. Мама часто відправляла мене до бабусі. А бабуся була літньою, хворою старенькою. Мені було шість років, я частково була самостійна, але все ж таки потребувала допомоги від дорослих.
Advertizement
Бабусі було важко доглядати мене. І ось одного разу, коли я була в неї, її не ста ло. Вона сиділа на дивані і думала, що спить. Добре тітка Зоя прийшла робити їй черговий укол і, побачивши її, все зрозуміла. Вона зателефонувала і повідомила цю новину мамі. Вона приїхала тільки через день і почала зви нувачувати мене, мовляв, через мене бабусі не стало, я її довела. Це була справжня травма для мене ще на багато років. Мама поводилася зі мною як із прислугою. Я готувала, прибирала, прала, мила. А ось із сестрою поводилися як з принцесою. Мати твердила, що я маю бути вдячна їй, що вона мене народила, вітчиму, що він мене терпить, і сестрі, вже не пам’ятаю, за що. Я терпіла все це багато років, до того моменту, коли … влаштувалася на роботу.
Мені було 22 роки. Працювала я у швейному ательє. До цього я була впевнена, що я нікчемна, нікому не потрібна і ні на що не придатна. Але мої колеги розрадили мене, коли дізналися мою історію. Одна жінка запропонувала мені пожити у неї. Ви не уявляєте, як я була здивована, коли зрозуміла, що їм нічого не ви нна. Виявилось, що за стільки років я не жила, а виживала. Мені було так добре. Зараз я заміжня, у нас із чоловіком троє хлопчиків. Свекруха мене любить, як рідну дочку. Вона говорить, що Бог послав моїх хлопчиків, щоб вони мене захистили. З сім’єю я намагаюся не спілкуватися, іноді телефоном розмовляю з матір’ю. Вона продовжує говорити, що я їм винна. А я думаю, що такі претензії вони мають висунути своїй улюбленій дочці, якій на них начхати. Я житиму заради моєї нової сім’ї і заради себе.